1 липня в конференційній залі Історико-меморіального музею Степана Бандери проведено презентації документів і світлин проголошення Акту відновлення української державності в червні-липні 1941 року.

23 травня 2025 р. Колектив Історико-меморіального музею Степана Бандери долучився до відзначення Дня Героїв у Народному домі с. Підмихайля Новицької ОТГ. Керівник музею Богдан Яневич та наукові співробітники Ольга Чолій і Леся Супрун представили присутнім банерну виставку «Люди свободи – гаранти незалежності».

Минуле ХХ століття стало часом найактуальнішої боротьби за свободу. У праці Миколи Міхновського «Самостійна Україна» вперше були винесені політичні вимоги щодо незалежності України. Його завершення, 1991 р. увінчалося остаточним її утвердженням. Разом з тим, це століття – час існування на нашій землі двох тоталітарних режимів, які видавали себе нездоланними, проте зазнали краху. Тому, що зіткнулися із опором тих, кого ми називаємо Героями.

Ці люди дуже різні – поети, політики, військові, музиканти, науковці та художники. Їх опір був різним – хтось боровся за свободу, хтось з асвободу творчості, хтось зі зброєю в руках, а хтось пензлем. Кожного з них жорстоко карали, фізичними, моральними тортурами. Але вони зуміли зберегти свободу в собі.

Сьогодні, ми українці, знову відстоюємо свою сувепренність, вкотре показуємо незламність, силу і свободолюбивість. У цей нелегкий час наш обов’язок зберегти пам’ять про кожного хто оберігає нас. Хто щохвилини ризикує власним життям, виборює для нас мир.

 Завідувач музеєм Богдан Яневич привітав присутніх та розповів про перший у світі музей – Александрійський музейон (храм муз) заснований у 3 ст. до н. е. учнями Аристотеля де працювали вчені різних наукових галузей. Ознайомив з основними етапами створення і діяльності музею С. Бандери, який колекціонує і вивчає матеріали про розвиток Бандерівського руху, бо ця тема сьогодні набуває неабиякої актуальності у ствердженні української державності. А також запропонував провести в кінці грудня наукову конференцію для висвітлення всіх значущих подій музейно-меморіального комплексу які відбувалися упродовж 35 років, особливо тих які потребують додаткового вивчення, наприклад зйомки 1994 року художнього фільму "Дитячі роки С. Бандери".

Наукова співробітниця музею Леся Супрун провела короткий екскурс про документи зі світлинами виставки "Хроніка творення музею" у вітринах де хронологічно подана інформація про спорудження і підрив перших пам’ятників, про створення меморіального комплексу і першої експозиції місцевою громадою і калуським «Меморіалом», реконструкцію і будівництво музейних споруд, формування наукової експозиції та про напрямки діяльності музею.

19 травня 2025 року з нагоди Міжнародного дня музеїв на території староугнинівського меморіального комплексу Степана Бандери презентовано виставку "Хроніка творення музею" та інсценізацію історичної реконструкції побуту родини Бандерів

 Завідувач музеєм Богдан Яневич привітав присутніх та розповів про перший у світі музей – Александрійський музейон (храм муз) заснований у 3 ст. до н. е. учнями Аристотеля де працювали вчені різних наукових галузей. Ознайомив з основними етапами створення і діяльності музею С. Бандери, який колекціонує і вивчає матеріали про розвиток Бандерівського руху, бо ця тема сьогодні набуває неабиякої актуальності у ствердженні української державності. А також запропонував провести в кінці грудня наукову конференцію для висвітлення всіх значущих подій музейно-меморіального комплексу які відбувалися упродовж 35 років, особливо тих які потребують додаткового вивчення, наприклад зйомки 1994 року художнього фільму "Дитячі роки С. Бандери".

Наукова співробітниця музею Леся Супрун провела короткий екскурс про документи зі світлинами виставки "Хроніка творення музею" у вітринах де хронологічно подана інформація про спорудження і підрив перших пам’ятників, про створення меморіального комплексу і першої експозиції місцевою громадою і калуським «Меморіалом», реконструкцію і будівництво музейних споруд, формування наукової експозиції та про напрямки діяльності музею.

Гостям дійства, представникам і керівникам громади, працівникам культури і освіти, учням і їхнім батькам запропоновано пройти на територію меморіального комплексу до входу хати-плебанії з боку криниці для ознайомлення з оновленнями які вже здійснені й передбачаються до монтування. Про перші кроки в облаштуванні залишків священничої резиденції та її подальшої реконструкції 30-річної давнини пригадували учасники тих подій Ігор Пробоїв і Любов Іванюк. В канцелярії пароха о. Андрія Бандери продемонстрована експонати які висвітлюють 200-літню історію староугринівської церкви.

Наукова співробітниця музею Ольга Чолій презентувала інсценізацію історичної реконструкції побуту родини Бандерів починаючи зі знайомства з наймолодшим сином о. Андрія – Богданом Бандерою. У наступному залі гості познайомилися зі Степаном Бандерою, його сестрою Володимирою і братами Олександром і Василем одітими у вишиванки. В головному покою колишньої резиденції глядачів очікував чи не найбільший сюрприз – Оксана і Марта Бандери розповіли про власне життя і громадську діяльність, навіть декламували поезію під звуки старовинного роялю. 

Для підбору акторів, а це учні середньоугринівського ліцею під керівництвом бібліотекарки Лідії Перегіняк, було взято до уваги вік кожної дитини о. Андрія станом на 1925-1928 роки та зовнішню схожість. То ж присутні змогли зануритися в історичне минуле 100-річної давнини через рольову гру та сучасні форми «краєзнавчого квесту» використовуючи науковий експеримент:

·        наймолодший Богдан вчиться читати і розмірковує про вступ до ОУН;

·        гімназист Стрийської гімназії Степан Бандера розробляє мапу пішого переходу від Старого Угринова до Станіславова через Чорний Ліс, протяжністю 24 км.;

·        Василь і Олександр завзято грають у шахи;

·        Володимира мріє про своє заміжжя зі священником, готуючи придане вишиваючи рушник;

·        Марта міркує над втіленням ідеї жіночого підпілля;

·        наймолодша із сестер – Оксана вражає зовнішньою схожістю і поетичністю до своєї мами Мирослави.

Доречно сказано, що усі діти отця Андрія володіли грою на різних музичних інструментах але у майбутнього Провідника ОУН почав визрівати задум пробудження місцевих громад шляхом створення драматичного гуртка який би подорожуючи довколишніми селами переконував краян створювати різноманітні громадські організації (Сокіл, Луг, Пласт, Сільський Господар, Просвіту…) з метою подальшого формування модерної Української держави.

По завершенню інсценізації виступали голова Новицької об’єднаної громади Дадяк Богдан Іванович, його заступник Пробоїв Ігор Васильович і староста Середньоугринівського округу  Іванюк Любов Петрівна із вдячністю та сподіваннями на продовження цього надзвичайно вдалого науково-мистецького експерименту.

Колектив музею Степана Бандери висловлює щиру подяку дирекції Середньоугринівського ліцею за співпрацю, а також усім учасникам і присутнім, які спромоглися долучитися до нашого дійства.

8 травня 2025 року в Історико-меморіальному музею С. Бандери відкрито виставку «Бандерівський рух крізь призму Другої світової війни». У створенні та презентації виставки взяли участь працівники музею та представники Новицької територіальної Громади і Середньоугринівської старостинського округу

 https://www.facebook.com/share/v/12KK7c2hdUV/

4 травня 2025 року в хаті-плебанії Історико-меморіального музею Степана Бандери відкрито виставку "Староугринівська церква В'їзду Господа в Єрусалим"

 Ця виставка діятиме кілька тижнів і спонукатиме як працівників музею так і мешканців села до збору інформації та цікавих матеріалів про історію церкви, її парохів, а також подій пов'язаних зі священичою родиною Глодзінських-Бандерів

8 квітня 2025 року на реставрацію передали архівні документи Організації українських націоналістів, які пролежали під землею 80 років. Їх знайшли місцеві жителі у бідоні під вивернутим після негоди деревом у лісі поблизу села Козаківка на Івано-Франківщині. У місткості було щонайменше пів сотні пропагандистських видань ОУН, повідомила кореспондентка Суспільного.

На Прикарпатті вперше знайшли документи, які належали провідним структурам українського підпілля, розповідає директор комунального підприємства "Пам’ять" Василь Тимків.

"Це — унікальна частинка нашої історії й велика місія, щоб ці документи були реставровані, збережені, щоби небайдужі до нашої історії могли побачити ці документи, ці видання", — розповів Василь Тимків.

Бідон з архівами ОУН знайшли в лісі жителі села Козаківка Болехівської громади 4 квітня 2025 року. Вони передали їх учасникам пошуково-історичного клубу сусіднього села Тисів, говорить голова первинного осередку клубу Віктор Савчук.

Шановні відвідувачі !

Звертаємо вашу увагу на графік роботи Історико-меморіального музею

Степана Бандери:

13 квітня (неділя) – вихідний день

19 квітня (субота) – працюємо до 13:00 год.

20 квітня (неділя) – вихідний день

З прийдешніми святами!

30 березня 2025 р. науковці Історико-меморіального музею Степана Бандери взяли участь у засіданні Краєзнавчого клубу, який проходив у Краєзнавчому музею Калущини. Завідувач ІММСБ Богдан Яневич презентував створення Краєзнавчого клубу при Історико-меморіальному музею Степана Бандери та екскурсійні маршрути «Бережниця – Старий Угринів», «Чорний ліс» http://rozrobkamarshrutuczornyjlis.blogspot.com/

Ольга Чолій, науковий співробітник ІММСБ вела мову про оновлення експозиції в хаті-плебанії родини Бандерів та про «Пластунську подорож Степана Бандери з Угринова Старого до Станіславова».

14 березня 2025 р. на фасаді Стороугринівського ліцею урочисто відкрили інтерактивну дошку, присвячену старшому солдату Ігорю Перегіняку - воїну 50 полку Національної гвардії України, який до останнього подиху захищав свою рідну землю. Ігор загинув під час бойового завдання на Покровському напрямку внаслідок штурмових дій ворога. Працівники Історико-меморіального музею Степана Бандери взяли участь у заході. Пам'ятаємо, шануємо героїв, які віддали життя за Україну! 

За ініціативи Історико-меморіальному музею С. Бандери створюється Краєзнавчий клуб з осередками на території кожного населеного пункту Новицької територіальної громади

Науково-практична конференція до 75-ої річниці загибелі головного командира Української повстанської армії генерал-хорунжого Романа Шухевича переноситься. Про подальші зміни будемо повідомляти.    

У неділю, 23 лютого 2025 р. під патронатом музею Степана Бандери і депутата обласної ради М. Рудик організовано захід за сприяння місцевого лісництва з пошанування пам'яті командирів ТВ 22 Василя Андрусяка - "Різуна" та провідників підпілля ОУН С.Гаврилюка - "Жара", В.Сенчака - "Ворона" та побратимів. Зустріч бажаючих в 11:00 на початку лісової дороги від с. Росільна. На місце проведення заходу буде довозити спецтехніка. 

З повагою, оргкомітет, 

уточнення за тел. +380683116749

Слава Україні! 

Оголошення

5 березня 2025 року 0 12:30 в с. Старий Угринів в конференційному залі Історико-меморіального музею Степана Бандери відбудеться робота щорічної регіональної науковопрактичної конференції по висвітленню нових досліджень та маловідомих сторінок боротьби відділів УПА та збройного підпілля ОУН на теренах краю.  

Адміністрація музею

тел. для довідок: 0683116749

В Коломиї та Космачі вшанували пам’ять сотенному УПА Мирославу Симчичу

 12 січня, в Коломиї та Космачі провели пам’ятні заходи по вшануванню пам’яті Герою України Мирославу Симчичу..

Розпочався захід біля пам’ятника на честь воїнів УПА та Героїв Національно-Вивольної боротьби у присілку Рушір неподалік села Космач. Присутні вшанували пам’ять героїчного бою Березівської сотні УПА, якою керував Мирослав Симчич.

В Коломиї на цвинтарі “Монастирок” біля церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії освятили пам’ятник, встановлений на могилі Мирослава Симчича. Священослужителі провели панахиду та помолились за душу Героя.

Також біля монументу Борцям за Незалежність України провели мітинг, де хор “Просвіта” заспівав гімн ОУН-УПА, патріотичні пісні та зачитали вірш Миколи Симчича “Кривоносові”.

В Музеї історії міста Коломиї відкрили виставку, яка присвячена 100-річчю Мирослава Симчича. Організатори презентували архівні матеріал про життя Героя, а також бюст Героя.

        У неділю, 26 січня 2025 р. з ініціативи Історико-меморіального музею Степана Бандери (завідувач Степан Лесів) спільно з Перегінською станицею Братства вогяків ОУН-УПА (керівник Роман Корінь), Івано-Франківським обласним комунальним підприємством «Пам’ять» (керівник Василь Тимків) та громадською організацією «Повстанець» проведено заходи, приурочені пам’яті Героїв Крут та 96-ій річниці створення Організації Українських Націоналістів.

         В рамках заходу в ареалі с. Космач пошановано пам’ять члена Центрального проводу ОУН Михайла Степаняка – «Лекса». На родинному обійсті, а згодом на місцевому кладовищі відслужена падахида в пам’ять про нього.

         Степан Лесів – завідувач Історико-меморіального музею Степана Бандери підготував і подав загалу історичну довідку про життєвий шлях і роботу в проводі ОУН Михайла Степаняка «Лекса».

         Опісля всі разом переїхали на околицю с. Дзвиняч, де були пошановані Марковецький Юрій – «Промінь», кущовий провідник ОУН та Костюк Іван – «Степан», працівник референтури Станіславівського проводу ОУН. Загинули вони 20 травня1952 р. у  нерівному бою з московитами в с. Дзвиняч. Підпільники були оточені облавниками за доносом місцевого жителя.

         У бою підпільники знищили оперативного працівника Солотвинського райвідділу мгб ст. лейтенанта Вакуленка.

         У Солотвині на цвинтарі помолились на могилі повстанців, загиблих 22 лютого 1952 р. серед яких:

Михайло Дяченко – «Гомін», «Марко Боєслав», референт  пропаганди крапроводу ОУН «Захід-Карпати», редактор журналу «Чорний ліс»;

Онуфрій Онуфрак – «Деркач», керівник Солотвинського райпроводу ОУН;

Марта Свідрук – «Настя», «Черемшина», «Марійка», друкарка Станіславського окружного проводу ОУН;

Йосип Симанів – «Смілий», охоронець Станіславського окружного проводу ОУН;

Михайло Фесюк – «Чумак», стрілець боївки «Променя»;

Михайло Янишевський – «Яструб», референт СБ Солотвинського райпроводу ОУН;

Михайло Дрогомирецький – «Захар», охоронець референта пропаганди крайпроводу ОУН.

Поминальною молитвою вшанували пам’ять про курінного Ігора Дячишина – «Іскру» , який загинув 8 жовтня 1946 р.

Також помолились на могилі Йосипа Павлушинського – «Богдана» та Дмитра Рогіва – «Зуба», які загинули 6 червня 1955 р. на хуторі с. Манява.

      Опісля учасники заходу перейшли до Народного дому с. Солотвино, де хор Перегінської станиці Братства вояків ОУН-УПА (художній керівник Ярослав Люльчак) підготували концертну програму з повстанських пісень.  

Герой України Олекса Гірник 47 років тому віддав життя за свої переконання. Український дисидент, патріот та мученик, який віддав своє життя у боротьбі за збереження української ідентичності та проти русифікації. Його акт самоспалення 21 січня 1978 року, біля могили Тараса Шевченка у Каневі, став символом боротьби з радянською окупацією України

З року в рік Калуська громада зустрічається біля барельєфа Героєві для спільного вшанування його постаті та чину-протесту ціною в життя.

1 січня, вшанували 116-ту річницю від дня народження провідника Організації Українських Націоналістів, борця за незалежність України — Степана Бандери. Ім'я якого стало символом незламності, нескореності та віри у свободу.

На території Історико-меморіального музею Степана Бандери у селі Старий Угринів вшановували пам’ять Провідника, згадуючи його незламний дух і внесок у становлення української державності. Захід зібрав численних гостей, серед яких були представники обласної та районної влади, голови територіальних громад, громадські діячі, ветерани ОУН-УПА, захисники сучасної України, делегації з різних куточків Прикарпаття.

Помолилися за упокій душі Провідника, поклали квіти до пам’ятника, як вияв вдячності, шани і неперервної пам'яті про його внесок у боротьбу за незалежність України.

Степан Бандера не лише мріяв про вільну Україну, а й усе своє життя поклав на боротьбу за неї. Його жертовність і героїзм стали маяком для багатьох поколінь українців. Він вірив, що сила народу — у його єдності, його мові, культурі та ідентичності.

Згадаймо його пророчі слова — "І настане час, коли один скаже: "Слава Україні!" і мільйони відповідатимуть: "Героям слава!" Ці слова сьогодні живуть у серці кожного українця, нагадуючи про нашу силу і незламність.

У час нових викликів та боротьби за Незалежність, ми черпаємо натхнення з його прикладу. Він нагадує нам, що любов до Батьківщини — це не лише слова, а й конкретні дії, спрямовані на захист та зміцнення нашої держави.

Вшанування світлої пам’яті Степана Бандери — це не лише данина історії, а й нагадування про наш обов’язок перед тими, хто віддав життя за Україну. Нехай приклад Степана Бандери надихає нас на нові звершення заради нашої держави, заради нашої Перемоги, а Господь допоможе нам у наших прагненнях.

Слава Україні! Героям слава!

22 грудня 2024 року, працівники Історико-меморіального музею Степана Бандери на чолі із завідувачем Степаном Лесівим відвідали Івана Павликівського з нагоди 90-літного ювілею. Саме Іван Павликівський одним із перших піднявся на відновлення Української Греко-Католицької Церкви, сприяв виходу церкви з підпілля та повернення їй релігійних споруд. Був одним із ініціаторів пошуків та розкопок жертв совєтського та німецького терору. Ще Павликівського називали «дзвонарем» «Дем’янового Лазу»: він бив у дзвін, скликаючи всіх у жовтні 1989 р. на скорботне перепоховання жертв тоталітарного режиму в цьому урочищі на околиці обласного центру, потім шукав і розкопував разом з іншими членами «Меморіалу» останки замордованих та розстріляних нелюдами наших земляків ще в кількох місцях на Прикарпатті, а також на Львівщині, Закарпатті…

2009 р. указом тодішнього президента України Віктора Ющенка його нагородили медаллю «За працю і звитягу», 2014-го І. Павликівському вручили медаль «За заслуги перед Прикарпаттям», має він і низку церковних відзнак. 

Іван Павликівський народився в часи політичних репресій і змалку бачив несправедливість радянської системи. Його родина, як і багато інших українців, зазнала переслідувань та депортації за патріотичні і релігійні переконання, що сформувало в ньому непримиренність до утисків і фальсифікації історії.

Наприкінці 80-х років пан Іван був серед активних ініціаторів в Івано-Франківській області у справі відродження УГКЦ. Попри переслідування радянською владою, тоді вдалося організувати масові молебні та панахиди, закладаючи основи для легалізації УГКЦ. У цій боротьбі брали участь підпільні єпископи, священники, а також небайдужі громадяни, зокрема члени «Української Гельсінської спілки».

Крім того Іван Павликівський брав активну участь у виявленні, розкопках та перепохованні жертв сталінських репресій у Дем’яновому Лазі, де знайшли 532 тіла, та в багатьох інших місцях на Прикарпатті, а також на Львівщині і Закарпатті… Ці події стали важливим свідченням злочинів радянського тоталітарного режиму.

Свій життєвий шлях, сповнений боротьби, Іван Павликівський описав у книзі «Дорогами долі: Хроніка ХХ століття. Спогади» (2018, видавництво «Нова Зоря»). Його вагомий внесок у відновлення УГКЦ і збереження історичної пам’яті є мотивуючим прикладом для сьогодення, яке бореться з тим самим агресором, й для усіх майбутніх поколінь.