Вшанування Михайла Степаняка у с. Дзвиняч
Степаняк Михайло Дмитрович
Народився 24 січня 1905 р.у с. Дзвиняч на Станиславівщині (тепер Івано-
Франківської області) у багатодітній селянській родині (мав чо-
тири сестри і два брати). У 1918-1926 рр. він навчався в Станис-
лавівській гімназії, а у 1926-1931 рр. - на юридичному факультеті
Львівського університету. М. Степаняк тоді прихильно ставився
до комуністичних ідей і навіть підтримував зв'язок з комуністичним рухом. За це після закінчення університету він був заарештований польською поліцією, але через недоведеність обвинувачення у квітні 1934 р. був звільнений і повернувся до рідного села.
Від початку 1935 р. він працював помічником приватних адвокатів у м. Бережани на Тернопільщині, з вересня 1939 р. - секретарем тимчасової повітової управи Бережанщини, з грудня 1939 р. - завідувачем загального відділу Бережанського районного виконавчого комітету, а у березні-квітні 1940 р. - секретарем Бережанської міської ради.
У квітні-травні 1940 р. М. Степаняк вступив до ОУН, куди йо-
го залучили прибулий з Кракова посланець Центрального Проводу ОУН Григорій Ґоляш ("Бей") та член Крайового Проводу ОУН Лев Зацний ("Троян").
Вони запропонували Степаняку приєднатися до ОУН, якій був потрібний кваліфікований юрист для підготовки проекту організації
органів державної влади самостійноі'України. Восени 1940 р., переховуючись у різних селах Західної України (гроші на його утримання виділяла ОУН), він підготував такий проект.
У травні 1941 р. керівник Львівського КП ОУН І. Климів ("Легенда") повідомив М. Степаняка про ухвалення проекту державного устрою та прийняття його до практичного виконання. Після початку війни між Німеччиною і СРСР за цим проектом оунівці почали створювати органи влади. Після проголошення Акту 30 червня 1941 р. М. Степаняка призначено помічником Л. Ребета - шефа "Державного устрою" при ЦП ОУН. У вересні 1941 р. Ребета заарештували німці, і Степаняк обійняв його посаду.
У 1941-1943 рр. він очолював найважливішу структурну одиницю підпілля – Крайовий Провід ОУН "Галичина" (інша назва КП ОУН на Західноукраїн-
ських землях). Наприкінці 1941 р. М. Лебедь ("Рубан") ввів його до складу ЦП ОУН. М. Степаняк брав участь у 1-й, 2-й і 3-й конференціях ОУН, а на Третьому Великому Надзвичайному зборі ОУН в серпні 1943 р. був обраний членом Головної Ради ОУН.
Він брав участь у підготовці значної кількості офіційних документів ОУН, зокрема тих, що публікувалися в журналі "Ідея і Чин". У середині грудня 1943 р. М. Степаняка було виключено зі складу ЦП ОУН та надіслано Р Шухевичем на Волинь, де він також брав активну участь в діяльності підпілля.
Арештований М. Степаняк на Рівненщині в серпні 1944 р.
У протоколах допитів М. Степаняка висвітлюється чимало ці-
кавих тем: його біографія і праця в ОУН, Третій Надзвичайний Ве-
ликий збір ОУН, творення НВРО, військові питання, що у 1942-
1944 рр. обговорювали на засіданнях члени ЦП ОУН. Степаняк
брав участь в кількох таких засіданнях і зміг досить повно охарактеризувати процес творення УПА, погляди щодо цього членів ЦП ОУН. Зважаючи нате, що більшість з них у подальшому загинули, важко переоцінити надану ним інформацію.
Цілком зрозуміло, що на момент арешту М. Степаняка слідчі
НКВС і НКДБ допитали вже не один десяток учасників ОУН і УПА,
тому мали певне уявлення про ці організації. Однак, саме від Степаняка вони вперше у такому повному обсязі дізналися про історію творення і діяльності українського підпілля, подробиці про його структуру і керівників, про всю систему роботи ЦП ОУН у 1940-1944 рр.
Чекісти намагалися найефективніше використати здобуту ін-
формацію та водночас утаємничити факт арешту керівника ОУН і
УПА такого високого рангу - ніяких офіційних повідомлень щодо
цього, навіть з пропагандистською метою, не було. Тривалий час
його справу не направляли до суду. М. Степаняк допомагав впі-
знавати убитих учасників ОУН і УПА, іноді його знову допитували,
перевозили зі Львова до Києва і назад.
26 березня 1947 р. Військовий трибунал військ МВС Київської області засудив М. Степаняказаст.ст. 54-1 "а" та 54-11 Кримінального кодексу (КК) УРСР до вищої міри покарання - розстрілу .
Однак 23 червня 1947 р. Військова колегія Верховного Суду
СРСР, замінила розстріл на 25 р.в виправно-трудових таборів (ВТТ).
Покарання він відбував у Піщаному таборі (Карагандинська
область, Казахстан). Після смерті Й. Сталіна написав кілька скарг
у різні інстанції, добиваючись перегляду справи, однак марно. Лише 8 квітня 1961 р. Президія Верховної Ради УРСР помилувала його і зняла з нього судимість, а 12 квітня він був звільнений. Помер М. Степаняк 13 лютого 1967 р. в с Дзвиняч.
3 січня 1995 р. прокуратура Рівненської області реабілітувала його.
Справа М. Степаняка знаходиться в ГДА СБ України під номером 75135-ФП
Підготував Степан Лесів
|
