Головна   Новини   Музей   Світлини   Статті   Контакти  
 
«Вмираю, замучена, помстіть!..»

Історія українського жіноцтва знає безліч прикладів, коли жінки нарівні з чоловіками ставали до лав захисників рідної землі і, проявляючи  героїзм й мужність, були невмирущими взірцями для прийдешніх поколінь. У сузір’ї славних імен жінок-борців за відновлення Української Самостійної Соборної України почесне місце належить Ользі Басараб з родини Левицьких. ЇЇ ім’я стало відоме широкому загалу в один день і в дуже трагічний спосіб – її тіло, після довгих катувань, було знайдене повішеним в ніч з 12 на 13 лютого 1924 року у камері львівської в’язниці Бригідки.

Ольга Басараб народилась 1 вересня 1889 року в с. Підгороддя на Рогатинщині у родині священика Михайла Левицького. Як пригадував брат Олі, Северин Левицький...

Дата публікації: 10.02.2012 | Кількість переглядів: 2482 | Детальніше...
Григорій Перегіняк – командир першої сотні УПА

Героїчне минуле нашого народу уже неодноразово приводило нас до переліку імен тих, які  поклали своє життя на жертовник нашої незалежності, які своєю відданістю та незламністю послужили прикладом  тисячам українців, що  прагнули  бачити свою державу незалежною.

Григорій  Перегіняк. Серед односельців його ще часто називали Гриць, «Борсук».  Народився Гриць 7 лютого 1910 року в Старому Угринові що на Калущині. Уже з раннього дитинства Гриць змушений був працювати, адже після смерті батька він залишився один із мамою. Мама все своє життя була сільською служницею. Щоб утримувати сина, вона важко працювала і малий Гриць часто наймався до заможних односельців. Пізнаючи всі перепитії життя, юнак навчається ковальського ремесла у місцевого майстра і згодом стає незалежним ковалем. В селі усі його знали як порядного і совісного ремісника, за що і поважали. Ковальська справа загартувала юнака фізично, а на формування  світогляду впливає діяльність Бандери в рідному селі, і уже в 30-х роках він вступає в ряди ОУН.

Якось, чекаючи на замовлення, один із жителів села розповідав Грицю про солтиса-поляка, який дозволяв собі різні безчинства. Отримавши свій виріб, той пішов, не звернувши уваги на молодого коваля, на те, як його розповідь вразила юнака, почуття кривди в якого було надзвичайно загострене. Сільського війта, польського угідника Ільківа, якого  в селі ще називали Хрущем, Гриць вирішив убити. Смерть його застала у власному будинку від кулі, випущеної із переробленого, вкороченого Грицем, кріса.

(В ті дні Гриць хворів і про це знали кілька односельців.) Повернувшись додому, Гриць ще довго не міг себе опанувати, заснути. Прийшов до тями, щойно побачивши перед собою двох поліціянтів із кількома сусідами. Його стан та свідчення сільських газдів переконали поліціянтів в тому, що Гриць не міг вбити солтиса. Залишившись сам, він зрозумів, що для нього все скінчилось досить таки добре.

Уже через кілька днів стало відомо, що поляки арештували сільського хлопця, який до цього вбивства причетним не був. Гриць сам добровільно зголосився до...

Дата публікації: 10.02.2012 | Кількість переглядів: 2026 | Детальніше...
Заходи по ліквідації провідника ОУН Карпатського краю – «Єфрема»

Степан Слободян-«Єфрем» – постать, яка посідала чільне місце у національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА. Займав відповідальні пости у ідеологічній ділянці роботи УПА і підпілля ОУН протягом 1944-1950 років.

Нажаль, досить мало відомостей зібрано про цю особу, а наявні - базуються переважно на коротких інформативних довідках, які містяться у „Літописах УПА” та архівних документах – звітах, зведеннях, довідках по лінії МҐБ та комуністичної партії.

Народився Степан Петрович  Слободян в Теребовлянському районі, а за іншими даними у с. Синьків Заліщицького району Тернопільської області. Обласний військовий референт Юнацтва ОУН Тернопільщини (1942-1944). Політвиховник старшинської школи «Олені» (04.-05.1944). Від серпня 1944 р. начальник політвиховного відділу  штабу ВО ІV «Говерля» під псевдо «Клим». Військовий ступінь – сотник-виховник  УПА.

Авторитет Степана у підпіллі ОУН засвідчує факт включення його до складу референтури пропаганди Карпатського крайового проводу ОУН в момент її формування у березні 1945 року. Трохи більше...

Дата публікації: 13.01.2012 | Кількість переглядів: 3296 | Детальніше...
Реліквія музею

 Одними із перших предметів, які потрапили до фондів нашого музею, були речі передані церковною громадою Старого Угринова. До цих речей належали старі церковні книги, священичий одяг та синьо-жовте знамено.1 Саме цьому предмету буде присвячене наше дослідження.

         Неоднозначною була думка музейних дослідників стосовно походження прапора. Тривалий час побутувала думка про те, що приніс його до села, а у відповідності і до церкви, о. Андрій Бандера. Але спростування цієї версії наведено у статті «Чиє знамено знаходиться у музеї?».Інша версія, яка пов’язує даний стяг із Степаном Бандерою і обґрунтована у згадуваній нами раніше статті також є хибною, оскільки за основу взято недостовірне місце його зберігання.3 Із спогадів кількох односельчан випливало, що він знайдений новими господарями священичої резиденції при її розбиранні, а насправді це не відповідає дійсності. Проведення пошукової роботи...

Дата публікації: 22.12.2011 | Кількість переглядів: 2005 | Детальніше...
Діяльність АБГ на Станіславщині у 1949-1950 роках.

Діяльність МҐБ і МВД по знищенню підпілля на Західній Україні містила різноманітні заходи, проте, одним з найефективніших наприкінці 1940-х початку 1950-х років стала діяльність аґентурно-бойових груп (АБГ). Оскільки підпілля ОУН очолювали люди, які тривалий час і під різними окупантами проводили боротьбу, то вони володіли великим досвідом конспірації, швидко орієнтувалися в ситуації, їхню увагу не оминали найменші підозри. Це дозволяло провідному активу зберігати та швидко відновлювати цілісність підпільної структури, перебудовувати свою роботу в залежності від зовнішніх обставин. Оберігати підпілля від агентури МҐБ, фільтрувати від малоідейного та нестійкого елементу, покликана служба безпеки (СБ). Високий рівень її роботи неодноразово зазначали у своїх звітах емґебисти...

Дата публікації: 08.12.2011 | Кількість переглядів: 2609 | Детальніше...
Сталінська депортаційна політика щодо родин

Сталінська депортаційна політика щодо родин «ворогів народу».

Звiльнення зaxiдних oблaстей України від фашистських загарбників стaлo початком складного процесу утвердження в pегioнi рaдянськoї влади, докорінного зламу традиційно усталеного суспільно-політичного та соціально-економічного життя, що здійснювався  в повоєнні роки під гаслами «соціалістичних перетворень» і супроводжувався широким застосуванням щодо місцевого населення репресивно-каральних технологій здійснення влади. 

Дата публікації: 04.12.2011 | Кількість переглядів: 1934 | Детальніше...
Священича резиденція -- одна із пам'яток Старого Угринова

  Священича резиденція – одна із пам’яток                  

                  Старого Угринова.

      

       В 1893 році в Старому Угринові парафіяни села силами місцевої громади почали зводити резиденцію для місцевого священика. Вона вміщала  8 кімнат: велика зала, кухня, покоївочна, спальня, канцелярія,  спіжарка (кухня-котельня), вітальня  і  невелика кімната-вітальня зі сторони господарства (вхід від дороги). Від дороги знаходилась велика веранда, а зі сторони вітальні (парадний вхід)  - ганок. 

Дата публікації: 04.12.2011 | Кількість переглядів: 1599 | Детальніше...
Станичні ОУН в с. Старий Угринів

Станичні ОУН в с. Старий Угринів з 1944 по 1951 рр.

 Старий Угринів цілком закономірно вважається бандерівським краєм, адже саме тут  народився майбутній Провідник ОУН. Де як не в рідному селі Степана Бандери можна доторкнутись до першоджерел українського націоналізму, зрозуміти його як історичне явище, відчути всю велич і трагізм, здавалоь безнадійного спротиву поневоленню України героїчним поколінням 30-50-х років.

В  цей час Старий Угринів був справжнім осередком бандерівського руху. Уся сільська молодь, свідомі угринівці масово влились в ряди ОУН та УПА. Кожен третій житель порівняно невеликого населеного пункту так чи інакше був причетний до національно-визвольної боротьби, а лісовий масив та горбиста місцевість тільки сприяли її активності.

Станиця являла собою одну із клітин  в тереновій мережі ОУН,  до якої входили активісти села. На чолі станиці призначався станичний, який огранізовуавав її  діяльність в ході боротьби: збір інформації про ворога, забезпечення зв’язку між окремими відділами УПА, постачання повстанцям харчів, одягу, зброї, лікування й перевезення поранених, переховування стрільців ОУН чи вояків УПА та інше.

Дата публікації: 04.12.2011 | Кількість переглядів: 3215 | Детальніше...
Провідник «Шпак»

Рученчин Іван, син Івана, 1914 р. народився в Старому Угринові на Калущині. Родинний будинок знаходився на одній вулиці із священичою резиденцією (тепер вул. С. Бандери), де проживала сім’я о. Андрія Бандери. Товаришував із синами о. Андрія.

Початкову освіту здобув в сільській чотирикласній школі.  Працював вдома по господарству. Згодом його віддали в учні до майстра-кравця у сусіднє село Завій - Мельника Василя. Опанувавши кравецьку майстерність, шив верхній одяг для цілої округи. Це дозволило забезпечувати не тільки себе, але й допомагати сім’ї.

Активна громадська праця Степана Бандери в рідному селі згуртувала національно-свідому молодь. Запрацювала читальня „Просвіти”, а при ній аматорський театральний гурток, сільський хор та інші об’єднання. Іван очолив товариство „Відродження”, яке повело спрямовану ОУН боротьбу проти вживання українцями монопольних товарів, зокрема, алкоголю і тютюну.

В середині тридцятих років (1936-37) пройшов службу у польському війську.

Протягом 1941-1944 років активно працює по лінії ОУН. Допомагає магазинувати зброю для подальшої боротьби. Невтомно працює по забезпеченню українського війська обмундируванням. Зведена сестра А. Яцишин згадує: „До нас підводами привозили військові уніформи, тканину. Все це розміщували частково в себе, а решту по довірених людях. Для того, щоб швидко все пошити чи перешити ...

Дата публікації: 15.09.2011 | Кількість переглядів: 2116 | Детальніше...
Будівничий української державності Роман Марчак-„Моргун”

Роман Марчак народився в священичій сім’ї, корені якої походять із села Біла Стрийського повіту. Батько Романа, о. Воло­димир Марчак, за підтримки митрополита УГКЦ Андрія Шептицького закінчив духовну академію в Римі. Виконував священичі обов’язки у селах Баличі та Гірне, що на Стрийщині, а в 1911 році був направлений в Се­редній Угринів Калуського повіту. У шлюбі у о. Володимира Марчака і Неоніли Левицької народилося п’я­теро дітей: Наталка, Олександра, Василь, Роман (1912) і Володи­мира. Останні двоє народились в Середньому Угринові.

Дитинство Романа пройшло серед мальовничої природи передгір’я Карпат на окраїні Чорного лісу. В школу Роман ходив у Середньому Угринові, яку закінчив успішно: особливо полюбляв історію, літературу та фізкультуру (руханку). З молодих літ Ромко, так називали його рідні, брав активну участь в роботі читальні „Просвіти”, співав у хорі (диригентом був старший брат Василь), був засновником аматорського драматичного гуртка. Вис­тави ставили в Старому Угринові, Бережниці, Новиці, Голині, Добровлянах, Калуші. Активно займався спортом, полюбляв  футбол, волейбол, був дієвим у товаристві „Луг”, Пласті...

Дата публікації: 15.09.2011 | Кількість переглядів: 2040 | Детальніше...
[ 1 ][ 2 ][ 3 ][ 4 ][ 5 ][ 6 ]
Історико-меморіальний музей Степана Бандери
 
   
 

Дружні сайти:

Осередок МФБГ в Івано-Франківській області Сайт міста Рогатина
Сайт міста Бурштина СПД Павлів і Ко.
Газета Козацький край
   
 
  Промова Степана Бандери  
 

Наша кнопка:

Історико-меморіальний музей Степана Бандери

 
  Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання  
Головна | Новини | Музей | Світлини | Статті | Контакти | Карта сайту
© 2011 Історико-меморіальний музей Степана Бандери