Карпатський крайовий провід ОУН розроблявся по агентурній справі «Верховинці». Матеріали цієї справи за осінь 1950 року допоможуть частково розкрити обставини загибелі членів цього проводу ОУН.
Внаслідок проведеної чекістсько-військової операції 20 жовтня 1950 року біля підніжжя г. Корметура неподалік с. Шешори Косівського району під час якої загинули члени Карпатського крайового проводу ОУН: Василь Савчак-«Сталь», окружний провідник ОУН Буковини, Григорій Легкий-«Борис», провідник Коломийського окружного проводу (ОП) ОУН та інші підпільники, отримано емдебистами важливу інформацію, зокрема, паролі, до осіб, які проживають легально в районному центрі Перегінське і утримують пункти зв’язку Карпатського крайового проводу ОУН. Хоча про те, що Степан Слободян-«Єфрем» зі своєю групою переховується в горах Перегінського та суміжних з ним районів радянські спецслужби знали значно раніше.
В Станіславському обласному управлінні МДБ було прийнято рішення на початку листопаді того ж року провести операцію з ліквідації «Єфрема» та інших членів крайового проводу ОУН, пов’язаних з ним, базуючись на увесь накопичений масив інформації, зокрема, і отриману від осіб, що утримували пункти зв’язку в смт. Перегінське.
Агентура МДБ в цей час повідомляла, що через важкі умови побуту в горах, які спричинені численними облавами, боївка крайового провідника ОУН змушена буде перейти на зимівлю в рівнинну місцевість Калуського або Перегінського районів.
Підготовляючи чекістсько-військову операцію на Калущині проведено заходи по ліквідації легальних зв’язків провідників підпілля. Внаслідок цього арештовано 46 учасників ОУН і виселено 252 родини, які надавали підтримку підпіллю.
Проведення безпосередньо операції передбачалось здійснити методом аналогічним тому, який застосовувався кількома тижнями раніше на Коломийщині (де загинув «Сталь», «Борис» та інші), зокрема, шляхом нанесення цілого ряду послідовних ударів по місцях ймовірного переховування провідників підпілля і їхніх охоронних боївок.
Для участі в операції було залучено 60 осіб оперативного складу МДБ, три резервних батальйони і зведений загін 215 стрілецького полку (СП) 82 стрілецької дивізії (СД) внутрішніх військ (ВВ) МДБ, загальною кількістю понад 100 солдат і офіцерів під загальним керівництвом заступника начальника управління МДБ полковника Калганова і військового командира начальника штабу 82 СД ВВ МДБ полковника Сєргєєва.
Перший день операції 8 листопада приніс певні результати. По плану проведення першого етапу розшукових заходів в місцях можливого базування члена Карпатського крайового проводу ОУН Богдана Трача- «Дуная» і, одночасно, Станиславівського окружного провідника ОУН у Чорному лісі біля с. Грабівка був виявлений бункер в якому знищено двох підпільників: референта СБ Галицького районного проводу (РП) ОУН Михайла Бойчука-«Зенка» і його охоронця «Івана», а також продуктовий бункер-склад і знищено п’ять порожніх бункерів, підготовлених до зими.
Одночасно в смт. Перегінське здійснена спроба по паролях, які знайдено у «Сталя» і «Бориса», обумовити зустріч з «Єфремом». Однак позитивного результату вона не дала. Як згодом з’ясувалось, ці паролі обумовлені були на весну 1951 року. Крім цього арештовано 24 особи, які підтримували контакт з підпіллям ОУН, і, безпосередньо, з керівником охоронної боївки «Єфрема» – Дмитром Мельником-«Тарасом». За їхніми свідченнями вдалось вийти на бункер в лісі біля с. Ясень, де 10 листопада під час запеклого бою загинули 5 підпільників: Дмитро Юрків-«Пісня», технічний референт пропаганди Калуського надрайонного проводу (НП) ОУН, Іван Ганцюк-«Вітер», референт СБ Перегінського РП ОУН, його охоронець Микола Мельникович-«Дід», машиністка районного проводу ОУН Анна Петриній-«Ксеня» і зв’язкова Олена Мельникович-«Надя».
Продовжуючи пошуки у місцях можливого базування провідного складу Калуської округи ОУН на території сіл Новиця і Зелений Яр, заарештовано зв’язкову Калуського НП ОУН Володимиру Мельник. На підставі її свідчень, а також даних агентурної мережі сплановано облаву на лісовий масив біля сіл Бережниця і Угринів Старий. В цю місцевість перекинуто зведений загін 215 СП 82 СД ВВ МДБ, чисельністю понад 200 солдат і офіцерів під загальним керівництвом начальника відділу УМДБ майора Качура і зам. командира 215 СП ВВ МДБ майора Макарова.
Облава, яка підійшла одночасно зі сторони Старого Угринова і Бережниці вдосвіта, близько п’ятої години ранку, 18 листопада 1950 року точно знала де розташований бункер і мала добрі орієнтири, бо навіть сніг, що вночі випав, не став на заваді під час пошуків.
Про те, що підпільники вчинили відчайдушний спротив і пробували вирватись з оточеного бункера свідчать звіти МДБ. Бій тривав близько півтори години і вщух, коли на дворі заледве починало сіріти.. Під час бою всі підпільники загинули. Були втрати і серед облавників. Дружина «Єфрема» і член Карпатського крайового проводу ОУН Марія Німа-Слободян-«Марта» під час спроби вирватись з бункера вбила офіцера МДБ. Ще один солдат з військ МДБ був поранений в цьому бою.
За час проведення операції з 8 по 18 листопада всього знищено 15 підпільників, арештовано 24 особи, які належали або активно допомагали підпіллю ОУН. Виявлено і знищено 50 бункерів і 4 продуктові бункери-склади. Крім цього вилучено 3 кулемети, 7 гвинтівок, 5 автоматів, 15 пістолетів, 2 друкарські машинки, 1 типографія, 4 радіоприймачі і велика кількість документів підпілля ОУН.
Проводячи подальші заходи по встановленню місць перебування Богдана Трача-«Дуная» емдебисти від знову завербованих агентів «Ворона» і «Ольга» отримали дані про те, що в зв’язку з операціями в районі Чорного лісу він зі своєю охороною відійшов і займається перевіркою роботи надрайонних і районних проводів ОУН на місцях їх дислокації.
Ці дані підтверджувались також двома «штафетами» (прим., письмовими записками) захопленими Станіславським РВ МДБ під час проведення чекістсько-військової операції в с. Клузів. Одна з «штафет» написана окружним провідником «Дунаєм» на адресу підпільника «Лис», якого він викликав до себе на зустріч. («Лис» - Петро Гунда, зв’язковий Станиславівського окружного проводу ОУН, загинув 2.06.1951 р. на полонині Ключ біля с. Максимець). Із цієї «штафети» стало зрозумілим, що «Дунай» в місяці жовтні знаходився на місці базування референта СБ Станиславівського РП ОУН Василя Юрцуняка-«Гарта» (загинув 29.11.1950, біля с. Колодіївка Станіславського р-ну в ур. Стінка).
На підставі цих даних, начальникам РВ МДБ, територія яких по оунівському поділу входили у склад Станиславівського ОП ОУН, були дані вказівки активізувати чекістсько-військові заходи в місцях ймовірного базування районних проводів ОУН, маючи на меті зліквідувати «Дуная».
28 листопада 1950 року Галицьким РВ МДБ від агентів «Надія» і «Колосова» отримано дані про те, що провідник Галицького РП ОУН Петро Склеповий-«Мамай» зі своєю охороною базується у лісовому масиві між селами Острів і Курипів Галицького району.
На основі отриманих даних того ж дня силами зведеного відділу другого стрілецького батальйону ЗЗЗ СП ВВ МДБ кількістю 45 осіб під керівництвом заступника начальника Галицького РВ МДБ старшого лейтенанта Цимбала організовано і проведено чекістсько-військову операцію, в ході якої знайдено бункер і зліквідовано п’ятеро підпільників. Серед них:
член Карпатського крайового проводу ОУН, провідник Станиславівського окружного проводу ОУН Трач Богдан Томович, 1923 р.н., “Дунай”, “Бодьо”, “Юра”, “Ю-2/22”;
дружина “Дуная”, машиністка Станиславівського окружного проводу ОУН Срібна Марія Дмитрівна, 1928 р.н., “Віра”, родом із м. Надвірна;
провідник Галицького районного проводу ОУН – Склеповий Петро Миколайович, 1920 р.н., “Мамай”, “Скала”, родом із с. Підпечари;
охоронець “Мамая” – Савчук Петро Пилипович, 1930 р.н., “Ярко” , родом із с. Пукасівці (молодший брат Михайла Савчука-«Вія», референта пропаганди Галицького РП ОУН, загиблого 3.03.1949 р.).
станичний ОУН Лисак Михайло Онуфрійович, 1917 р.н., «Вітер», родом із с. Залуква.
Під час ліквідації групи “Дуная” з бункеру вилучено: один ручний кулемет, 4 автомати, 1 гвинтівка, 5 пістолетів, 6 гранат, 200 штук бойових патронів, 2 радіоприймачі, друкарська машинка, велика кількість продуктів харчування і цінні оунівські документи.
Підготував Степан Лесів,
завідувач ІММ С. Бандери
|
