Провідник Токар.
Повернемо з небуття.
Теплої літньої ночі з 1-го на 2-ге червня 1952 р. на полі неподалік села Верхня Калуського району від рук агентів МДБ «Вітра», «Кучера» і «Опришка» підступно загинув провідник ОУН Журавенщини «Петро» - «Токар». Два його охоронці – Гандзюк Володимир – «Остап», «Морозенко» та Дуда Ілля були захоплені живими. Так розпочався процес остаточної ліквідації підпілля ОУН на цих теренах, який завершився за неповних два місяці.
Із скупих біографічних даних, якими володіємо на сьогоднішній день відомо наступне. На терени Жидачівщини провідник «Токар» перейшов працювати влітку 1949 року. Основним місцем осідку були села на території сучасного Калуського району, зокрема, Стефанівка і Верхня.
Підтримку по с. Стефанівка надавали родини наступних господарів. Пілянський Василь, син якого Василь - «Богун» разом із Новатчук Федором-«Луговиком», родом із с. Болохова, 3 квітня 1952 р. в бункері на батьківському обійсті знищили себе, щоб не потрапити живими в руки «емдебистів»; Піхней Яків, родина якого була виселена; Попович Дмитро, годинникар за фахом, працював заступником голови місцевого колгоспу; Шинкар Микола, бригадир колгоспу; Фітьо Теодор, переселенець з-за «лінії Керзона», працював директором початкової школи в селі; Дудинець Іван, бухгалтер колгоспу. Та ще цілий ряд інших небайдужих осіб.
Із с. Верхня підтримку надавали родини Дуди Миколи, Дуди Дмитра, Микитин (по чоловіку Мельник) Анастасії Дмитрівни, із присілку Камінка, Ребеги Василя, Перейми Івана, голови місцевого колгоспу, Мельника Івана, син якого Богдан – «Юрась», загинув разом із Корнасом Іваном – «Сяном» 18 жовтня 1951 р. на хуторі Дуброва біля с. Верхня.
Із сусідніх сіл посильну допомогу надавали Пристайко Михайло, директор рибтресту в с. Завадка, Стернюк Петро, коваль із с. Кропивник, Насадюк (по чоловіку Чолій) Галина із с. Негівці та багато інших осіб.
Прикро констатувати, що на сучасному етапі дослідження діяльності боротьби відділів УПА та збройного підпілля ОУН велика кількість старшин та підстаршин УПА, а також провідників ОУН залишаються невідомими. Важливо і необхідно зібрати і систематизувати крупинки інформації про цих осіб, щоб на майбутнє більш повно відтворити історію визвольної боротьби нашого народу.
Звертаємось до всіх, кому відома інформація, яка допомогла б пролити світло на обставини діяльності провідника «Токара», а також подати опис його зовнішності, фотографію чи інші відомості про нього, сконтактувати – написати листа на адресу музею [email protected] чи зателефонувати за номером (03472) 97-5-17.
Галина Лесів,
провідний науковий співробітник
Історико-меморіального музею С. Бандери
|
