До 70-річчя проголошення Акту відновлення української державності
Далекого 30 червня 1941 року у будинку Львівської «Просвіти» Ярослав Стецько зачитав Акт відновлення української державності.
Національно свідома частина активної української молоді об’єднана ОУН під проводом Степана Бандери, об’єднана в три Похідні групи, які налічували більше 5 тис. осіб, мала на меті своїми рішучими діями творити українське державне життя. Для керівництва було створене з представників більшості українських політичних партій та організацій Українське Державне Правління (УДП). Всі оці починання були схвально сприйняті українською громадськістю та благословенні відповідними Пастирськими листами.
Під цим історичним рефреном пройшов захід в Історико-меморіальному музеї Степана Бандери по відзначенні 70-х роковин відновлення Української держави. Розпочалось дійство, на яке прийшли місцеві жителі, гості з Новиці, Середнього Угринова, Калуша, Івано-Франківська, поминальною панахидою за героями, які полягли за нашу державність. Панахиду відслужив Староугринівський парох о. Я. Мельничук. Він звернув увагу присутніх на важливості зберігати та передавати молодим поколінням правду про цей історичний чин.
На проведення інших, з черги запланованих заходів, всіх присутніх завідувач музею Степан Лесів запросив до приміщення музею. В одному з виставкових залів було відкрито дві виставки: «70 років державницького чину» , «Документи родини Степана Бандери еміграційного періоду 1945-1951 рр.». Презентував присутнім виставки С. Лесів. У тематичній виставці до ювілею Акту розкрито історичний процес його підготовки, проведення та значимості в контексті державного будівництва. Висвітлено текст Акту, Пастирські листи, склад УДП та його голову, керівників Похідних груп та ряд інших матеріалів. Окремим розділом виставки представлено відзначення проголошення Акту 2 липня 1941 року у м. Калуші, де серед ключових осіб були Тарас Банах, Ярослав Мельник – «Роберт» (повітовий провідник ОУН Калущини на той час), учасники Похідних груп – Богдан та Василь Бандери.
Значимість цього Акту на тлі українських державницьких процесів у ХХ ст. ще належним чином не оцінена. Окрему увагу слід приділити молодим Провідникам з когорти підпільників ОУН, які не виокремлювали боротьбу ОУН, а вважали її продовженням змагань за українську державність, яка задекларована ще ІУ Універсалом 1918 року у Києві. Настрій, що панував серед українства після Акту, як засвідчують очевидці тих подій, був надзвичайно піднесений. Його можна охарактеризувати словами із повстанського маршу: «Слава, слава, слава,
Україні слава!
Хай живе Бандера
І його держава!»
В другій виставці присутнім продемонстровано частину оригінальних документів родини Степана Бандери, що видані в Австрії і Західній Німеччині у 1945- 51 роках на різні прізвища: Карп’як, Каспар, Попель. Ці та ряд інших оригінальних автентичних матеріалів привезено завідувачем музею із науково-дослідницької експедиції до Мюнхена на запрошення Українського інституту освітньої політики (УІОП). Безпосередньо оригінали документів сім’ї Степана Бандери на постійне зберігання у фонди музею передав п. Андрій Куцан, зять Степана Бандери, а нині адміністратор УІОП.
Після відкриття виставок відбулось нагородження музею Степана Бандери. За дорученням дирекції Музею визвольної боротьби провідний науковий співробітник Василь Тимків вручив колективу музею пам’ятну медаль «120 років Є. Коновалцю» № 002.
На далі всі зібрались у конференційному залі. Працівники музею поділились результатами своєї дворічної пошукової роботи. Стосується вона бою та загибелі провідника Карпатського Крайового Проводу ОУН Степана Слободяна – «Єфрема» з побратимами 18.11.1950 року. На сьогоднішній день вдалось встановити семеро осіб, а тіло восьмого підпільника (сильно обгоріле) не індертифіковане. Найближчим часом на впорядкованому працівниками музею символічному хресті в Глибокому потоці постане таблиця з переліком загиблих героїв-підпільників.
Після цього слово взяв п. Віктор Павлів голова осередку бойового Гопака в Івано-Франківській області. Він розповів присутнім про тривалу співпрацю, очолюваного ним осередку із музеєм. Саме п. Віктор провів велику організаційну роботу по створенні сайту музею. Через мережу INTERNET бажаючі з усіх кутків світу зможуть дізнатись про все, що відбувається в житті музею, отримати інформацію про життя та діяльність Провідника ОУН – Стенапа Бандери. Автором сайту є п. Андрій Леськів, який безкоштовно розробив його для музею. Адреса сайту: https://bandera.if.ua/
Дотичною до теми 30 червня став виступ п. Василя Тимківа. Він пригадав присутнім, про те що у в’язницях міст Західної України після втечі більшовиків у 1941 році були знайдені тіла тисяч закатованих українців, яких не встигли вивести і засипати в невідомих могильниках. Раніше на Прикарпатті розкопано і перезахоронено жертв Дем’янового Лазу. Тепер проводяться розкопки в селі Пшеничники біля Тисмениці, де вже виявлено понад 500 осіб, а роботи проводяться і на далі. Тому одним із аспектів підтримки державницького чину 30 червня 1941 року було усвідомлення українцями того, що в самостійній державі цього б не відбулось, - резюмував п.Василь і закликав проводити пошукові роботи по виявленні злочинів комуністичного режиму на Прикарпатті, поки ще живі очевидці.
Напередодні відзначення 70-ої річниці Акту музей відвідали голова Івано-Франківської обласної адміністрації п. Михайло Вишиванюк та голова Калуської районної ради п. Василь Дзундза. Вони передали на тимчасове експонування в музей Тризуб, який Степан Бандера вручив, як подяку, Владиці української церкви в Америці Петру Колеснику за організацію по збору коштів в Північній та Південній Америці для національно-визвольної боротьби в Україні у 1946 році. На честь священнослужителя обласна адміністрація планує побудувати капличку.
Принагідно п. Михайло Вишиванюк подякував працівникам музею за проведену масштабну роботу по створенні експозиції музею.
На завершення завідувач музею подякував усім учасникам заходу і висловив упевненість у тому, що саме такі заходи є найкращим вінком до могил всіх героїв, що віддали своє життя за Україну!
Підготували:завідувач музею Степан Лесів,
науковий співробітник Любов Іванюк
|
