Штрихи до портрету Романа Шухевича.

Із спогадів друзів, близьких та соратників по боротьбі.

Хто зберіг любов до Краю

І не зрікся роду

Той ім’ям не вмре ніколи

В спогадах народу.

О. Олесь

         Рід Шухевичів належав до знаних галицьких родів, які багато прислужилися культурному і національному розвитку Галичини. Зупинимось на одному із представників цієї родини – Романові Шухевичу, славному патріоту, вояку, командиру УПА, який все своє свідоме життя присвятив боротьбі за державність України.

         В історії кожного народу є герої, які заслуговують повагу, шану, визнання. До таких беззаперечно належить Роман Шухевич. Як відомо спогади, особливо які писані в часі, подають образ людини, її вчинки, поведінку, риси характеру дещо в зміненому, гіперболізованому вигляді. Тому будемо намагатись подати певні факти з життя під таким кутом зору, щоб якнайбільше висвітлити постать Провідника Романа Шухевича різнопланово та об’єктивно.

Трагічна доля Оксани Бандери.

 22 грудня виповнилося 95 років з дня народження Оксани Бандери, сестри Провідника Організації Українських Націоналістів. Міцна духом жінка 48 років на сибірських мерзлотах виношувала мрію – побачити рідну домівку та вільну Україну. 

Далекого 30 червня 1941 року у будинку Львівської «Просвіти» Ярослав Стецько зачитав Акт відновлення української державності.

         Національно свідома частина активної української молоді об’єднана ОУН під проводом Степана Бандери, об’єднана в три Похідні групи, які налічували більше 5 тис. осіб,  мала на меті своїми рішучими діями творити українське державне життя. Для керівництва було створене з представників більшості українських політичних партій та організацій Українське Державне Правління (УДП). Всі оці починання були схвально сприйняті українською громадськістю та благословенні відповідними Пастирськими листами.

Історія українського жіноцтва знає безліч прикладів, коли жінки нарівні з чоловіками ставали до лав захисників рідної землі і, проявляючи  героїзм й мужність, були невмирущими взірцями для прийдешніх поколінь. У сузір’ї славних імен жінок-борців за відновлення Української Самостійної Соборної України почесне місце належить Ользі Басараб з родини Левицьких. ЇЇ ім’я стало відоме широкому загалу в один день і в дуже трагічний спосіб – її тіло, після довгих катувань, було знайдене повішеним в ніч з 12 на 13 лютого 1924 року у камері львівської в’язниці Бригідки.

Ольга Басараб народилась 1 вересня 1889 року в с. Підгороддя на Рогатинщині у родині священика Михайла Левицького. Як пригадував брат Олі, Северин Левицький...

Героїчне минуле нашого народу уже неодноразово приводило нас до переліку імен тих, які  поклали своє життя на жертовник нашої незалежності, які своєю відданістю та незламністю послужили прикладом  тисячам українців, що  прагнули  бачити свою державу незалежною.

Григорій  Перегіняк. Серед односельців його ще часто називали Гриць, «Борсук».  Народився Гриць 7 лютого 1910 року в Старому Угринові що на Калущині. Уже з раннього дитинства Гриць змушений був працювати, адже після смерті батька він залишився один із мамою. Мама все своє життя була сільською служницею. Щоб утримувати сина, вона важко працювала і малий Гриць часто наймався до заможних односельців. Пізнаючи всі перепитії життя, юнак навчається ковальського ремесла у місцевого майстра і згодом стає незалежним ковалем. В селі усі його знали як порядного і совісного ремісника, за що і поважали. Ковальська справа загартувала юнака фізично, а на формування  світогляду впливає діяльність Бандери в рідному селі, і уже в 30-х роках він вступає в ряди ОУН.

Якось, чекаючи на замовлення, один із жителів села розповідав Грицю про солтиса-поляка, який дозволяв собі різні безчинства. Отримавши свій виріб, той пішов, не звернувши уваги на молодого коваля, на те, як його розповідь вразила юнака, почуття кривди в якого було надзвичайно загострене. Сільського війта, польського угідника Ільківа, якого  в селі ще називали Хрущем, Гриць вирішив убити. Смерть його застала у власному будинку від кулі, випущеної із переробленого, вкороченого Грицем, кріса.

(В ті дні Гриць хворів і про це знали кілька односельців.) Повернувшись додому, Гриць ще довго не міг себе опанувати, заснути. Прийшов до тями, щойно побачивши перед собою двох поліціянтів із кількома сусідами. Його стан та свідчення сільських газдів переконали поліціянтів в тому, що Гриць не міг вбити солтиса. Залишившись сам, він зрозумів, що для нього все скінчилось досить таки добре.

Уже через кілька днів стало відомо, що поляки арештували сільського хлопця, який до цього вбивства причетним не був. Гриць сам добровільно зголосився до...

Степан Слободян-«Єфрем» – постать, яка посідала чільне місце у національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА. Займав відповідальні пости у ідеологічній ділянці роботи УПА і підпілля ОУН протягом 1944-1950 років.

Нажаль, досить мало відомостей зібрано про цю особу, а наявні - базуються переважно на коротких інформативних довідках, які містяться у „Літописах УПА” та архівних документах – звітах, зведеннях, довідках по лінії МҐБ та комуністичної партії.

Народився Степан Петрович  Слободян в Теребовлянському районі, а за іншими даними у с. Синьків Заліщицького району Тернопільської області. Обласний військовий референт Юнацтва ОУН Тернопільщини (1942-1944). Політвиховник старшинської школи «Олені» (04.-05.1944). Від серпня 1944 р. начальник політвиховного відділу  штабу ВО ІV «Говерля» під псевдо «Клим». Військовий ступінь – сотник-виховник  УПА.

Авторитет Степана у підпіллі ОУН засвідчує факт включення його до складу референтури пропаганди Карпатського крайового проводу ОУН в момент її формування у березні 1945 року. Трохи більше...

 Одними із перших предметів, які потрапили до фондів нашого музею, були речі передані церковною громадою Старого Угринова. До цих речей належали старі церковні книги, священичий одяг та синьо-жовте знамено.¹ Саме цьому предмету буде присвячене наше дослідження.

         Неоднозначною була думка музейних дослідників стосовно походження прапора. Тривалий час побутувала думка про те, що приніс його до села, а у відповідності і до церкви, о. Андрій Бандера. Але спростування цієї версії наведено у статті «Чиє знамено знаходиться у музеї?».² Інша версія, яка пов’язує даний стяг із Степаном Бандерою і обґрунтована у згадуваній нами раніше статті також є хибною, оскільки за основу взято недостовірне місце його зберігання.³ Із спогадів кількох односельчан випливало, що він знайдений новими господарями священичої резиденції при її розбиранні, а насправді це не відповідає дійсності. Проведення пошукової роботи...

Діяльність МҐБ і МВД по знищенню підпілля на Західній Україні містила різноманітні заходи, проте, одним з найефективніших наприкінці 1940-х початку 1950-х років стала діяльність аґентурно-бойових груп (АБГ). Оскільки підпілля ОУН очолювали люди, які тривалий час і під різними окупантами проводили боротьбу, то вони володіли великим досвідом конспірації, швидко орієнтувалися в ситуації, їхню увагу не оминали найменші підозри. Це дозволяло провідному активу зберігати та швидко відновлювати цілісність підпільної структури, перебудовувати свою роботу в залежності від зовнішніх обставин. Оберігати підпілля від агентури МҐБ, фільтрувати від малоідейного та нестійкого елементу, покликана служба безпеки (СБ). Високий рівень її роботи неодноразово зазначали у своїх звітах емґебисти...

Сталінська депортаційна політика щодо родин «ворогів народу».

Звiльнення зaxiдних oблaстей України від фашистських загарбників стaлo початком складного процесу утвердження в pегioнi рaдянськoї влади, докорінного зламу традиційно усталеного суспільно-політичного та соціально-економічного життя, що здійснювався  в повоєнні роки під гаслами «соціалістичних перетворень» і супроводжувався широким застосуванням щодо місцевого населення репресивно-каральних технологій здійснення влади. 

  Священича резиденція – одна із пам’яток                  

                  Старого Угринова.

       В 1893 році в Старому Угринові парафіяни села силами місцевої громади почали зводити резиденцію для місцевого священика. Вона вміщала  8 кімнат: велика зала, кухня, покоївочна, спальня, канцелярія,  спіжарка (кухня-котельня), вітальня  і  невелика кімната-вітальня зі сторони господарства (вхід від дороги). Від дороги знаходилась велика веранда, а зі сторони вітальні (парадний вхід)  - ганок. 

Наша кнопка:



<a href="https://bandera.if.ua/" target="_blank"><img src="https://bandera.if.ua/ImgEngine/museum-bandera.gif" alt="Історико-меморіальний музей Степана Бандери" width="88" height="31" border="0"></a>